Використання музичних ігор у процесі вивчення теоретичного матеріалу.

Гра як метод навчання.

   Гра розвиває психологічну гнучкість, розкутість, комунікабельність, емоційно-вольовий вплив. Дитина має в грі право на помилку. Вона ж є засобом розвитку дитячої уяви, розвиває пізнавальні і музичні здібності, емоційний бік особистості, збагачує словниковий запас. Саме у грі виявляються і розвиваються різні сторони дитячої особистості, задовольняється багато інтелектуальних та емоційних потреб, складається характер.

        Наш час висунув нову, ще небувалу вимогу — розвиток творчого потенціалу кожного майбутнього члена суспільства. Саме використання ігрових прийомів дозволяє виконати соціальне замовлення — формування творчої індивідуальності. Виявлено, що в тих випадках, коли діяльність захоплює людину, її значущість достатньо живо переживається, вольове зусилля, спрямоване на те, щоб запам'ятати, слабне або зникає.

        Завдання вчителя музики: допомогти розкритися багатству індивідуального світу дитини, що перетнула поріг школи, організувати процес пізнання, щоб в очах учня не згасав вогник допитливості, щоб навчання стало для нього натхненною і захопливою працею. Щоб зацікавлювати вихованців, слід знаходити активні форми подачі та засвоєння матеріалу, які викликали б у дітей інтерес до засвоєння знань, умінь і навичок. Під час підготовки до уроку продумувати, яку створити проблемну, мовленнєву, ігрову ситуацію, як мотивувати необхідність опанування цього матеріалу, щоб учні мимоволі спрямували свою увагу, активізували пам'ять, мислення на засвоєння знань, намагатися створити оптимальні умови для формування особистості.

        Творчість передбачає збігання мотиву та мети, тобто захопленість самим предметом, самою діяльністю. Цього майже неможливо досягти без використання у навчанні ігрових елементів. Не слід забувати, що те, що людина робить із «любов'ю», вона постійно удосконалює, реалізуючи все нові задуми, що виникають у процесі самої роботи. У результаті новий продукт її діяльності значно перевершує її початковий задум. У цьому випадку можна говорити про те, що має місце розвиток діяльності за ініціативою самої особистості (фактично саморозвиток особистості), а це і є творчістю.

Різновиди музичних ігор.

Музично-дидактичні ігри.

        Дидактична гра як форма навчання містить у собі декілька елементів. Основний з них дидактичний. Він точно встановлює мету використання гри (її виховний вплив). Ігрове завдання визначає ігрові дії учнів, спрямовані на використання набутих знань або закріплення у процесі гри. Ігрові дії є основою проведення гри, вони потребують поступового пояснення. Це взаємозв’язок між практичною дією учня і його розумовою діяльністю (цілеспрямоване сприйняття, порівняння, спостереження).

         Музично-дидактичні ігри можуть бути різноманітними за завданням і змістом.

Ігри-загадки, ігри-змагання – сприяють засвоєнню, закріпленню знань, оволодінню способами пізнавальної діяльності, сприяють формуванню у дітей навичок музичного сприймання, вміння розрізняти висоту, тембр, силу і тривалість звуку, планомірно розвивають висотний, динамічний, ритмічний і тембровий слух. Наприклад:

        Гра "Луна". Одна з найпростіших ігор, яка використовується на початковому етапі роботи для розвитку почуття ритму у дітей. Вона має різноманітні варіанти. Основне її завдання – точно відтворити запропоновані вчителем ( потім дітьми) ритмічні блоки. Ця гра може мати ще й такі назви: "Наш дует", "Вчитель - діти". Слід зауважити, що відповіді учнів повинні бути одночасними (за помахом руки вчителя). Хоча ця гра нескладна, але, готуючись до неї, працювати доцільно не з усім класом, а з окремими дітьми за рядами, партами. Заданий ритмічний малюнок поплескувати не тільки долонями, а й у різних тембрах, різною силою звука ( плескання, клацання, притупування обома або однією ногою тощо). При плесканні цілої фрази доцільно кожен такт відтворювати в різному тембрі або, домовившись з дітьми, сильні і слабі долі теж озвучувати різним тембральним забарвленням. Така робота активізує вагу школярів, тренує швидкість реакції, координує рухові функції тіла.

       Гра "Жмурки". Хід гри: вчитель (учень) записує на дошці певний ритмічний малюнок, він може бути показаний дітям на картці. Три учні, які виконують основну роль у грі, не повинні бачити запис ритмічного малюнка. Діти класу, запам'ятавши його, проплескують мелодію. Завдання для трьох учнів: один -проплескує, другий- проговорює складами ритм, третій -записує на дошці. Поступово ритмічні малюнки ускладнюються.

      „Вокальний телефон". Дидактична мета — розвивати красиве, злагоджене звучання, вокальний слух. Основне ігрове завдання —передача за показом учителя поспівок, фраз правильного вокального оформлення. Ігровий елемент приноситиме користь у тому разі, коли вчитель, хормейстер привчатиме співаків звертати увагу на красиве, вокальне звучання при постійному аналізі співу товаришів, співаків-виконавців… За такої методики діти стають більш уважними, активними, зібраними, у них зникає напруженість, сором'язливість під час індивідуального виконання. Переможцем стає той, хто справляється з завданням або весь час удосконалює виконавську майстерність.

        «Назви композитора». Учням пропонуються 2—3 портрети композиторів, з творчістю яких вони ознайомлені. Завдання — назвати твори цих композиторів. Переможцем стає той, хто швидко, точно і більше назве творів. Гра ускладнюється, коли необхідно з декількох творів, що прозвучали, знайти твір конкретного композитора, дати йому стислу характеристику.

Сюжетно-рольові ігри.

        Під час проведення сюжетно-рольових ігор відбувається своєрідне входження дитини в художній світ твору. Обов’язковими компонентами цього типу ігор є сюжет, роль, уявна ситуація. Вибір сюжету завжди залежить від конкретних виховних завдань. Важливо, щоб діти були однаково зацікавлені сюжетом гри. Вчитель може пропонувати драматургію, розподіл ролей.

На уроці музики підготовка до ролі може розпочинатися наданням дітям можливості пофантазувати, створюючи конкретний образ самостійно, а також аналізом творів живопису, музики та літератури, поєднаних однією темою або центральним образом.

        Так, підчас ознайомлення дітей з оперою К. Стеценко, „Лисичка, Котик і Півник” доцільно організовувати своєрідні діалоги (вчитель з дітьми, між дітьми), завдяки яким діти розширюють знання, набувають акторських, виконавських навичок, осягають характер героя, перевтілюючись в нього, набувають здатності мислити, відчувати і говорити так, як мислить, відчуває, говорить герой.

Наприклад, вивчаючи образ Пташки, вчитель може запитати у дітей: „Діти, у кого з вас вдома живе пташка? Який в неї буває настрій? Як звучить її голос, коли вона в гарному настрої? А коли вона хвора, сердита, зажурена? Кого боїться пташка? Як вона себе поводить, коли злякана? Пригадайте, яка пташка в українській народній пісні „Щебетала пташечка”, у творі Т. Потапенко „Шпачок прощається”, в п’єсі „Пташка” Є. Гріга, „Пісня жайворонка” П. Чайковського?”

Важливо, щоб діти, відповідаючи на запитання, зображали у рухах, інтонацією, основні риси образу.

        Успіх сюжетно-рольових ігор значною мірою визначається зовнішньою їх організацією, завдяки якій стають можливі ігрові дії. Особливе місце набуває різноманітна атрибутика (предмети, костюми, які допомагають створювати реальну уявну ситуацію). Важливим є також щирість, захопленість самого вчителя, його серйозне ставлення до дітей – рівноправних партнерів по грі.

Проблемно-моделюючі ігри.

       Проблемно-моделюючі ігри характеризуються тим, що в них відбувається ігрова деформація структури художнього твору з тим, щоб виявити специфічну роль конкретних засобів художньої виразності. Запропоновані в них нестандартні ситуації потребують від дітей самостійного вирішення.

Існують такі форми ігрових ситуацій:

1) Самостійне створення музичного супроводу до запропонованого оповідання, картини. Варіантів створення музичних супроводів до казок, оповідань, картин дуже багато: можна використовувати вокальні імпровізації, різні дитячі інструменти, а також пластичні рухи.

2) Виконання проблемних вправ.

Прочитати речення відповідно інтонації (запитальна, стверджувальна) і вміти передати її у співах (Т. Потапенко „Урок”, українська народна пісня „Дівка Явдошка”). Завдяки таким іграм діти засвоюють, що певна інтонація залежить від того, про що хочеш сказати.

3) Імпровізація на домислювання.

Діти мають дібрати звуки, пропущені у мелодії, створити початок або закінчення мелодії, створити мелодію на конкретний текст, записати ритмічний малюнок до вірша, виконання знайомої пісні в різних жанрах (марш, вальс, полька), скласти свій варіант мелодії на знайому пісню („Дроздок”, „Печу, печу хлібчик”).

4) Колективне створення оповідання, музичних казок на основні карток, на якій наклеєні картинки з різних журналів. Витягуючи з колоди картки, учасники гри почергово продумують рух мелодії, складають поспівки.

        Інтерес дітей до написання сценічного й музичного втілення п’єс дуже великий – цей вид колективної творчості відповідає найрізноманітнішим індивідуальностям дітей – письменницьким, акторським, режисерським, музичним, організаторським.

Методика проведення ігор на уроках музичного мистецтва.

Основні етапи проведення ігор.

       На першому етапі діти знайомляться з музичним твором, що складає основу гри, виділяють характерні для нього музичні звуки і їх властивості. Відбувається початкове ознайомлення з глядацькими образами гри. Все це відбувається на уроках музичного мистецтва через виконання музичних вправ.

        На другому етапі діти ознайомлюються із зовнішнім видом гри і її елементами, а саме:

1) зміст гри; 2) задача; 3) ігрові дії; 4) правила гри.

        Зміст гри – це те, з чого складається та чи інша гра. Зміст гри повинен бути різноманітним, повинен відповідати дидактичній меті уроку та бути посильним для кожної дитини.

       Задача.  Для вибору гри необхідно знати рівень підготовки дітей, так як в грі вони повинні використовувати вже сформовані знання. Інакше кажучи, щоб визначити задачу, потрібно мати на увазі, які знання, уявлення повинні засвоюватись, закріплюватись дітьми, у зв’язку з цим повинні розвиватись розумові здібності особистості.

       Задача, поставлена перед дітьми у грі, допоможе вчителю організувати гру: підібрати іграшки, різні за призначенням, за матеріалом зовнішнього вигляду; дати зразок опису іграшки.

       Ігрові дії – це дії дітей, які грають у ту чи іншу гру. За допомогою ігрових дій спрямовуються і контролюються правила гри.

Правила гри.

         Основна мета правил гри – організовувати діяльність, поведінку дітей. Правила можуть забороняти, дозволяти, передбачати щось дітям в грі, робити гру цікавою, напруженою. Чим жорстокіші правила, тим гра стає напруженішою. Дотримання правил гри потребує від дітей певних вольових зусиль, вміння спілкуватись з однолітками, виділяти негативні емоції.

Важливо, визначивши правила гри, ставити перед дітьми вимоги, від яких вони отримають задоволення виконуючи певні завдання.

Використовуючи гру в навчально-виховному процесі через її правила та дії у дітей формується коректність, доброзичливість, витримка.

Паралельно іде засвоєння музично-сенсорних навиків і вмінь, необхідних для гри.

На третьому етапі здійснюється перенос отриманих музично-сенсорних вмінь, навиків і ігрових дій в самостійну діяльність дітей, відбувається подальше удосконалення цих навиків під керівництвом вчителя.

На четвертому етапі діти використовують ігри в самостійній музичній діяльності.

Використання ігор в різних видах музичної діяльності.

Ігри можна використовувати в різних видах музичної діяльності, а саме:

а) в музичній грамоті можна використовувати такі ігри:

„Нотне лото”.

Кожна нота на окремій картці, з малюнком. Форми гри різні: викладання стійких і нестійких звуків тональності, „відгадайка”, (слухання двох, трьох звуків, показ їх на картках і спів), створення простих мелодій.

„Інтервальне лото”.

Це картки з назвами інтервалів і з цифрами. Діти співають інтервали, потім відгадують їх на слух. Різновидом гри є спів інтервалів за взятими навмання картками. Можна виготовити малюнки, які підходять до характеру звучання кожного інтервалу.

„Ритмічне лото”.

Варіанти: скласти ритмічні рисунки карток із тривалостями нот, скласти ритм пісні або мелодії, відтворення плесканням в долоні обраних ритмічних фігур.

„Мелодія Незнайки”.

Знайти помилки в записі нотного тексту.

„Квартет”.

Комплект з чотирьох карток, на одній – основний музичний термін, на трьох інших – пов’язані з ним поняття.

Стійкі ступені I III V

„Четвертий зайвий”.

Три назви, об’єднані одним поняттям, одна назва зайва, відкидається.

„Тональне доміно”.

Гра створена за принципом доміно. До назви тональності добирається відповідна їй кількість ключових знаків.

б) при слуханні музики:

„Знайди малюнок”.

Впізнати мелодію, підібравши до неї ілюстрацію по її змісту.

„Яка музика ”.

Визначити вокальну та інструментальну музику за допомогою картки з зображенням цих жанрів.

„Музична скринька”.

Закріпити знання дітей про різні музичні твори.

„Концерти”.

Слухання творів у грамзапису, підсумок вивченого матеріалу.

в) в ритмічних рухах:

Гра «Клоуни».

Створити під музику художньо-образні рухи.

Гра «Кого зустрів колобок?».

Передати рухи тварин – ведмедя, лисиці, зайчика.

«3 кити».

Впізнати музичні жанри.

«Танцівники».

Скласти нескладні танцювальні композиції до хороводних пісень.

«Драматурги».

Скласти драматизацію пісні („Савка та Гришка” і „Як у наших у воріт”).

г) для розвитку вокально-хорових навичок:

Гра „Вокальний телефон”.

        Дидактична мета – розвивати красиве, злагоджене звучання, вокальний слух. Основне ігрове завдання педагога, щоб за його показом поспівок, учні правильно співали. За такої методики діти стають більш уважними, активними, зібраними, у них зникає напруження, сором’язливість під час індивідуального виконання. Переможцем стає той, хто справляється з завданням або весь час удосконалює виконавську майстерність.

Гра „Запитання-відповідь”.

Гра розвиває слух на основі відчуття звуків певної висоти, вміння утримувати їх у пам’яті, відтворити, не порушуючи інтонацію.

Гра „Почуй і заспівай”.

Гра розвиває слухове відчуття інтервалів, визначати їх в різних умовах, уміння інтонувати. Для гри потрібний набір карток з цифровим і словесним їх визначенням для учнів всього класу.

д) для закріплення вивченого матеріалу:

Дидактична мета цих ігор – закріпити знання, набуті в різних видах діяльності учнів на уроках музичного мистецтва, розвивати мову, розумову діяльність, слух, відчуття можливих змін у засобах художньої виразності, активізація уваги, швидкості реакції у виконанні певних завдань.

Гра „Гойдалки”.

Гра закріплює сприйняття та розпізнавання звуків септими (до1 – ре2)

Гра „Луна”.

Гра закріплює розпізнавання звуків сексти (ре – сі)

        Ігри на уроках музичного мистецтва в початкових класах за умов активізації навчальної функції є ефективним засобом для формування уявлення про музику як мистецтво, яке розповідає про навколишній світ, про окремі засоби музичної виразності (темп, ритм, динаміка), про окремі музичні інструменти (скрипка, цимбали, баян), навчання спостерігати за змінами настрою і характеру в музичних творах, на елементарному рівні висловлювати враження від музичних творів, розрізняти звуки високі і низькі, довгі і короткі, гучні і тихі, розрізняти звучання окремих музичних інструментів (скрипка, цимбали, баян), порівнювати (за допомогою вчителя) настрій і характер відомих музичних творів, наводити приклади музичних творів, що вивчалися в класі.