Формування творчої компетентності учнів.

Формування творчої компетентності учнів. 

        Об’єктивною проблемою впровадження компетентнісного підходу до навчання є необхідність технологічної адаптації навчально-виховного процесу відповідно до нових вимог. Традиційними педагогічними технологіями, розробленими для знаннєвого підходу, неможливо продуктивно формувати компетентності учнів.

        Компетентність – це загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях набутих завдяки навчанню.

Ключовими компетентностями оволодіння якими дозволить учням вирішувати різні проблеми в професійному, соціальному, повсякденному житті є:

пізнавальна, особистісна, самоосвітня, соціальна, здоров’я особистості, творча компетентність.

        Для формування творчої компетентності учнів на уроках музичного мистецтва необхідно визначити види компетентності, які враховуються у всіх видах діяльності на уроці.

Пізнавальна музична компетентність містить:

-    навчальні   загальні досягнення в сфері музики;

-         єдності національного та загальнолюдського аспектів змісту музичної освіти, що забезпечує орієнтацію навчального матеріалу на цінності української національної музичної культури та світову музичну класику;

-         поліхудожності, що реалізується через встановлення об'єктивно   існуючих зв'язків між музикою та іншими видами мистецтв;

-         художньо-естетичне сприймання музики українських і зарубіжних композиторів у широкому діапазоні її видів, жанрів і форм (народної і професійної; хорової, симфонічної, вокальної, інструментальної, вокально-інструментальної тощо);

-         усвідомлення особливостей музичної мови, специфіки вираження художньої інформації в музиці;

-         опанування музики у зв'язках із іншими видами мистецтва для глибшого розуміння специфіки її образної мови та загальних закономірностей художнього відображення дійсності та внутрішнього світу людини у мистецтві;

Особистісна музична компетентність містить :

-         розвиток індивідуальних здібностей і талантів;

-         обізнаність у власних сильних та слабких сторонах;

-         здатність до рефлексії;

-         творчі інтелектуальні   завдання та  динамічні знання;

-         особистісні уміння   навчатися   та оперувати музичними знаннями;

-         набуття вокально-хорових навичок у процесі виконання пісень (народних і композиторських (класичних і сучасних);

-         спів із супроводом та без нього;

-         уміння   грати  на елементарних музичних інструментах (ритмічний супровід до пісень тощо);

-         уміння  імпровізувати (вокальне, інструментальне, ритмічне, пластичне);

-         інтерпретація інтонаційно-образного змісту прослуханих творів у процесі колективних обговорень і дискусій;

-         розвиток особистісних якостей, саморегуляція;

Самоосвітня музична компетентність містить:

-         здатність до самонавчання, організації власних прийомів самоосвіти;

-         відповідальність за рівень власної самоосвітньої діяльності;

-         гнучкість застосування знань, умінь, навичок в умовах швидких змін;

-         постійний самоаналіз, самоконтроль за власною діяльністю;

-         здатність приймати свої рішення і прагнути до розуміння власних потреб

-          вимог;

Соціальна музична компетентність  –  це :

-         співпраця, робота в команді, комунікативні навички;

-         соціальне єднання, уміння визначити особисті ролі в суспільстві;

-         ціннісні орієнтації;

-         культура міжособистісних відносин;

-         взаємодії компонентів соціального досвіду людини – емоційно - ціннісного

ставлення, музичних знань, умінь і компетенцій, творчості, спілкування;

-        застосування музики як засобу комунікації та творчого самовираження особистості,  практичне засвоєння основних музичних понять та необхідної музичної термінології;

Творча музична компетентність містить:

-         здатність до виявлення і постановки проблем;

-         здатність до висловлення великої кількості ідей;

-         гнучкість;

-         здатність до висловлення різноманітних ідей;

-         оригінальність;

-         здатність відповідати на подразники нестандартно;

-         здатність удосконалити об'єкт, додаючи деталі;

-         здатність вирішувати проблеми, тобто до аналізу і синтезу.

Крім ключових компетенцій також виділяють музично-освітні  компетенції:

1.  Загальнокультурна компетенція: формування культури почуттів, збагачення емоційно-естетичного досвіду, розвиток універсальних якостей творчої особистості;

2.  Предметна   компетенція   та компетенція особистісного самовдосконалення: опанування вокально-хоровими уміннями та навичками - здатності  керуватися  набутими  музичними     знаннями  та  вміннями   у   процесі самостійної      діяльності   та   самоосвіти;

3.       Комунікативна компетенція: формування здатності сприймати та інтерпретувати музичні твори, висловлювати особистісне ставлення до них, аргументуючи свої думки, судження, оцінки ;

4.       Інформаційна та навчально-пізнавальна компетенції: формування  уявлень   про  сутність,   види  та  жанри   музичного мистецтва,   особливості   його   інтонаційно-образної   мови,   засвоєння основних   музичних   понять   та   відповідної   термінології   -   пізнання навколишнього світу засобами музичного мистецтва ;

5.       Ціннісно - сенсова компетенція: виховання ціннісних орієнтацій у сфері музики, музичних інтересів, смаків і потреб; розвиток загальних і музичних здібностей, творчого потенціалу особистості

6.       Загально предметна та загальнокультурна компетенції: розуміння учнями зв'язків музики з іншими видами мистецтва, з природним і культурним середовищем життєдіяльності людини.

     Для ефективного формування творчої компетентності розроблено типи завдань.

1.    Завдання з явно вираженим протиріччям;

2.    Завдання з некоректно наданою інформацією;

3.    Завдання на прогнозування (висування припущень);.

4.    Завдання на оптимізацію (вибір оптимального рішення);

5.    Завдання на рецензування (виявлення помилок, перевірка результатів, оцінка

процесу рішення і результату);

6.    Завдання на виявлення протиріччя і формулювання проблем (задачі схованого

питання, конструювання ситуацій, формулювання проблеми);

7.       Завдання на розробку алгоритмів;

8.    Завдання на коректну постановку умови (задачі на уточнення умов, вимог і

обмежень);

9.       Завдання, протилежні даному (у цих задачах можливий пошук способів

рішення, протилежних найбільше очевидному, розгляд рішення від кінця до

початку);

10.       Дослідницькі завдання (моделювання, експериментальні і графічні завдання);

11.       Завдання на винахід (імпровізація, створення нових способів дій);

12.       Логічні завдання (встановлення причинно-наслідкових зв’язків, на

доведення, пояснення, визначення понять);Завдання на управління (на планування, організацію або контроль діяльності);

13.       Комунікативно-творчі завдання.

        Під час підготовки творчих завдань необхідно дотримуватись певних вимог, а саме:

ü   дати можливість закріпити і поліпшити набуті навички:

ü   бути різноманітними і представляти різні типи алгоритмічних процесів;

ü   базуватися на наявних знаннях;

ü   максимально реалізувати творчий потенціал кожного учня;

ü   передбачати опрацювання різних видів інформації.

ü   забезпечити реалізацію між предметних і внутрішньо предметних зв’язків.

       Основою успішного набуття творчих, музичних компетенцій – є діяльність. Адже жодна людина не діятиме, якщо вона особисто не зацікавлена в цьому. Природа компетентності така, що вона може виявлятися лише в органічній єдності з цінностями людини, тобто в умовах глибокої  особистісної зацікавленості в даному виді діяльності. Отже, цінності є основою будь-яких компетенцій. Як же можна цього досягти? Як зацікавити учнів, щоб підвищити рівень їхньої компетентності? Визначено такі шляхи формування компетентності учнів

(за І. Підласим):

ü   створення умов для розвитку та самореалізації учнів;

ü   задоволення запитів та потреб школярів;

ü   засвоєння продуктивних знань, умінь;

ü   розвиток потреби поповнювати знання;

ü   виховання в цивілізованому суспільстві.

       У рамках нового компетентнісного підходу до праці учителя важливо визначати не глибину й обсяг його індивідуальних знань, а ступінь і характер особистих зусиль учителя,  рівень засвоєння учнями  вимог державного стандарту до якості освіти,  ефективності праці.      Компетентнісно орієнтований підхід в освіті не дозволяє ототожнювати оцінку освітніх результатів із звичною системою показників успішності діяльності учителя  педагогічному стажу та атестаційним категоріям. Переорієнтування школи на формування ключових компетентностей повинні супроводжуватися зміною не тільки стратегії й технологій освіти, але й способів оцінювання освітніх результатів учнів та педагогічної діяльності учителя.

Компетентнісна спрямованість сучасної освіти вимагає модернізації форм, методів роботи, застосування інноваційних організаційних, змістових та технологічних нововведеннь.

-     Діапазон професійного педагогічного мислення, його категоріально - понятійний та концептуальний апарат;

-     Орієнтування у|в,біля| сфері що викладається предмету, рівень володіння, здібність до трансформації наочного|предметний| змісту в діяльнісно - комунікативну форму;

-     Мотиваційна та практична готовність до виховання | учнів, об’єм та вміння полегшувати взаємодію учасників педагогічного процесу;

-     Вміння  знімати психологічні бар'єри;

-     Вміння сприяти підвищенню індивідуальної активності і працездатності учасників педагогічного процесу;овнота| реально забезпечуваних дій;

-     Володіння сучасними| технологіями виконання| різних видів діяльності: педагогічного моніторингу, проектувальною, організаторською, експертно - аналітичною;

-     Дослідницький потенціал викладача;

-     Активність педагога у напрямку саморозвитку, та самовдосконалення;

-     Ефективна організація пізнавальної діяльності, що навчальні до­сягнення, сформованість операцій розумової діяль­ності; уміння і навички опе­рувати науковими знання­ми та фактичним матері­алом);

-     Особистісна (розвиток індивідуальних здібностей і талантів, обізнаність у власних сильних і слабких сторонах, здатність до рефлексії, динамічні знання);

-     Компетентне ставлення до свого здоров'я (соматичне, клінічне, фізичне, психологічне здоро­в'я; рівень валеологічних знань);

-     Самоосвітня  (здатність до самонавчання, власних прийомів самоосвіти, гнучкість застосування учнів в умовах швидких змін: постійний самоаналіз, самоконтроль за власною діяльністю);

-     Соціальна співпраця, робо­та в команді, комуніка­тивні навички (соціальне єднання, ціннісні орієнтації, саморегуляція, культура міжособистісних відносин).

В оцінюванні сформованості педагогічних компетентностей учителя виділяють:

1. Творче володіння сучасними технологіями:

1)   група розвивальних технологій:

- технологія модульного підходу;

- технологія розвитку критичного мислення;

- технологія рефлексивного навчання;

- технології проектного навчання (І.Чечель);

- технологія педагогічного супроводу;

2)   група операційних технологій:

- теорія розвитку особистості С.Божевільного;

- модель Блума «Таксономія цілей навчання», яка являє собою систему  класифікації предметів, принципів, фактів у зістав­ленні з їхніми суспільствами і логічними взаємодіями;

- ігрові технології;

- особистісно-орієнтоване навчання і виховання (І.Якиманська);

- теорія навчальної діяльності (Д.Ельконін, В.Давидов);

- проблемне навчання (ІЛернер, М.Махмутов);

- технології інтерактивного навчання (О.Пометун);

- модель освітнього простору (Г. Корнетов);

- модель творчого розвитку особистості (В.Андрєєв).

3)   група діяльністних  технологій:

- розв'язання педагогічних ситуативних завдань;

- виконання дослідницької роботи;

- виконання творчо – експериментальної роботи;

- кооперативні та інтерактивні технології;

- технології дистанційного навчання;

- апробація програмного забезпечення предметів художньо-естетичного циклу;

- створення  дидактичних засобів навчання.

4)   група інтерактивні технологій:

- тести з відкритими завданнями;

- включення учнів у дослідницьку діяльність;

- постановка та розв'язання проблемних завдань;

- диспути як ефективний засіб компетентнісного навчання;

- розв'язання ситуативних завдань;

- мультимедійне навчання, комп'ютерне моделювання;

-  використання навчальних проектів.

2. Переорієнтація  від предметного підходу у навчанні до компетентнісного потребує змістовних нововведень у педагогічну діяльність:

-       аналіз, осмислення змістових ліній Державних стандартів і нових програм;

-       осмис­лення та апробація  нових програм та підручників, їх змістового наповнення;

-       широке обговорення проблеми  формування компетентностей на всіх рівнях, включаючи педагогів, учнів, батьків, науковців, широку громадськість;

-       впровадження  компетентностного підходу у навчально - виховний процес через оновлення змістовної частини  освіти та здійснення відповідного моніторингу якості;

-       методична допомога вчителю виділити предметні компетент­ності та способи їх впровадження і оцінювання;

-       методичне забезпечення но­вовведень (посібники, методичні рекомендації, збірники ситуативних завдань, дидактичний матеріал тощо).

-       посилення науково-методичної роботи щодо залучення педагогів до вивчення і осмислення проблематики та практики компетентнісно орієнтованого підходу, моделювання управлінської та методичної діяльності, перс­пективного педагогічного досвіду;

1.       Технологічне забезпечення нововведень у зв’язку з впровадженням

компетентнісно спрямованого підходу потребує певної підготовки учителів до конкретної роботи:

-       створення банку даних соціально-педагогічних досліджень, тек­стової, відео-

 та аудіовізуальної продукції;

-       посилення діяльнісної складової у навчально-виховному процесі, що

виключає  шаблонний підхід;

-       розробка схем, алгоритмів діяльності учня і вчителя в умовах компетентнісно спрямованого підходу;

-       введення в педагогічну практику написання вчителями концепцій, програм,

відкритих захистів творчих робіт з подальшою презентацією власних розробок колегам, отримання порад, участю у виставках досягнень, фестивалях, ярмарках педагогічних і методичних досягнень;

-       узагальнення технології презентації власного досвіду з орієнтацією на

потреби, з підкресленням новизни отриманих результатів в інноваційній діяльності;

-       впровадження в педагогічну практику проектної технології та його

інструментарію, як діяльного методу активізації творчості вчителя;

-       розширення редакційно-видавничої діяльності вчителів.

-       відповідність особистісної педагогічної системи та ефективність роботи

учителя у досягненні певної якості навчально-виховного процесу;

-       відповідність якості знань, вмінь , навичок учнів державним вимогам та

стандарту освіти до рівня загальноосвітньої підготовки учнів;

-       досягнення певних рівнів компетентностей учнів;

-       відповідність педагогічної системи учителя  статусу і потенціалу школи, її

можливостям;

-       відповідність якості та ефективності роботи вчителя запитам учнів, батьків,

суспільству;

-       володіння сучасними технологіями  навчан­ня, які сприяють формуванню

практичних навичок, пошуку й аналізу інформації, самонавчанню, самоорганізації, становленню ціннісних орієнтацій;

-       створення умов, за яких кожен учень мав би змогу здобувати не­обхідну

інформацію, використовуючи її для власного розвитку, самореалізації, для розв'язання поставлених вчителем та суспільством  проблем;

-       володіння навиками медіа-освіти,  які формують інформаційну

компетентність. Саме медіа-освіта впливає на формування життєво важливих компетенцій: уміння отримати інформацію з різних джерел, аналізувати її;

-       вміння формувати критичне мислення;

-       використовувати інформацію для розвитку вміння і навичок вчитися,

самоконтролю та самооцінки;

-        здійснювати оновлення  змісту варіативної складової (створювати та

упроваджувати факульта­тиви і спецкурси, авторські програми);

-       Приймати участь та розробляти програми щодо формування соціальної

компетентності і життєвих стратегій, максимально адекватних у новій соціальній ситуації («Пізнай свої здібності», «Моя програма естетичного самовиховання», «Лідер XXI століття», «Імідж ділової людини», «Твій шлях до успіху», «Твій життєвий проект», «Здоровий та культурний  спосіб життя» тощо).

-       Вміння відслідкувати рівні засвоєння компетентностей учнів;

-       розробка і впровадження інтерактивних технологій у процес навчан­ня та

посилення експертної оцінки за рівнем сформованості ключо­вих        

компетентностей.

-       активізування  систему соціологічних досліджень (опитування, анкети,

відкриті тести для батьків, громадськості тощо).